Токсин у жувальні м’язи: стрункіше обличчя чи ризик появи брилів?

Ботулінотерапія жувальних м’язів стала популярним методом корекції нижньої третини обличчя. Зменшення об’єму масетерів дозволяє візуально звузити нижню частину обличчя, пом’якшити його контури та зробити овал більш витонченим.

Але чи завжди зменшення жувальних м’язів покращує естетику? І чому в деяких пацієнтів після процедури замість чіткішої лінії нижньої щелепи стають помітнішими брилі?

Відповідь криється в анатомії, вікових змінах тканин та правильному відборі пацієнтів.

Як ботулотоксин змінює нижню третину обличчя?

Жувальний м’яз (musculus masseter) — один із найпотужніших м’язів обличчя. Він бере участь у підніманні нижньої щелепи та забезпечує силу жування. Його об’єм суттєво впливає на ширину й форму нижньої третини.

У пацієнтів із вираженою гіпертрофією масетерів нижня частина обличчя може мати квадратну форму. У таких випадках ботулінотерапія дозволяє зменшити активність м’язів і поступово скоротити їхній об’єм.

Механізм дії ботулінічного токсину типу А полягає у блокуванні вивільнення ацетилхоліну в нервово-м’язовому з’єднанні. У результаті м’яз тимчасово втрачає частину своєї скоротливої активності.

За тривалого зниження навантаження може розвиватися часткова атрофія м’язових волокон, що й забезпечує зменшення об’єму масетерів.

Важливо розуміти: естетичний результат формується поступово, зазвичай протягом кількох тижнів або місяців, а не відразу після ін’єкції.

Чому після ботулінотерапії масетерів можуть з’явитися брилі?

Брилі — це провисання м’яких тканин у ділянці нижньої щелепи, яке порушує чіткість її контуру. Їх формування пов’язане з комплексом вікових та анатомічних змін: зниженням еластичності шкіри, перебудовою жирових компартментів, змінами зв’язкового апарату та кісткових структур.

Жувальні м’язи також впливають на зовнішній контур нижньої третини обличчя.

Коли після ботулінотерапії об’єм масетерів зменшується, змінюється співвідношення між м’язовою масою та м’якими тканинами, що її покривають.

Якщо шкіра достатньо пружна, а тканини мають хорошу здатність до скорочення, зменшення об’єму м’яза може забезпечити бажаний ефект звуження обличчя.

Однак за наявності вікової втрати еластичності, надлишку шкіри або початкового птозу результат може бути іншим.

Зменшення м’язового об’єму не супроводжується пропорційним скороченням шкіри. Через це вже наявле провисання тканин може стати помітнішим, а контур нижньої щелепи — менш чітким.

Це не означає, що ботулотоксин безпосередньо спричиняє птоз у кожного пацієнта. Йдеться про можливий небажаний естетичний ефект, ризик якого залежить від індивідуальних анатомічних особливостей.

Кому потрібно особливо обережно призначати ботулінотерапію масетерів?

Не кожен пацієнт із широкою нижньою третиною обличчя має гіпертрофію жувальних м’язів. Візуальна ширина може бути зумовлена кістковою анатомією, особливостями підшкірної жирової клітковини або поєднанням декількох факторів.

Тому перед процедурою необхідно визначити, чи справді масетери є основною причиною ширини нижньої третини.

Особливої уваги потребують пацієнти з такими особливостями:

• Початковий птоз нижньої третини. Зменшення м’язового об’єму може зробити вже наявні брилі помітнішими.

• Знижена еластичність шкіри. Тканини можуть недостатньо адаптуватися до зміни об’єму.

• Виражений дефіцит об’єму середньої третини. Додаткове звуження нижньої частини іноді порушує гармонію пропорцій.

• Відсутність гіпертрофії масетерів. Якщо м’язи мають нормальний або невеликий об’єм, естетична користь від їх зменшення сумнівна.

• Порушення жувальної функції. Додаткове послаблення м’язів може погіршити наявні функціональні проблеми.

Особливо важливо оцінювати не лише нижню третину, а й обличчя загалом. Адже прагнення зробити його вужчим не завжди відповідає завданню омолодження.

Що говорять дослідження про ризик провисання тканин?

Ризик появи або посилення брилів після ботулінотерапії масетерів описаний у науковій літературі, хоча це ускладнення вважається відносно рідкісним.

У дослідженні, що охопило 2036 процедур, провисання м’яких тканин спостерігали після чотирьох процедур — приблизно у 0,2% випадків. Автори також повідомили про тимчасове зменшення сили жування після 30% процедур.

Огляд 2025 року наводить частоту провисання шкіри та м’яких тканин нижньої щелепи приблизно 0,2–2,3% у досліджених групах. Серед факторів, які можуть підвищувати ризик, розглядають старший вік, тонку шкіру та швидке зменшення об’єму жувальних м’язів.

Водночас ці показники не варто трактувати як універсальну ймовірність для кожного пацієнта. Дослідження відрізняються методиками, характеристиками пацієнтів, дозуванням та тривалістю спостереження.

Серед інших зареєстрованих небажаних реакцій після ботулінотерапії масетерів — парадоксальне випинання м’язів, западіння щік, асиметрія та провисання тканин.

Отже, ризик небажаних змін контуру нижньої третини є реальним, але не означає, що ботулінотерапія масетерів неминуче призводить до появи брилів.

Не лише брилі: які ще небажані ефекти можливі?

Ботулінотерапія масетерів впливає не тільки на естетику, а й на функціональну активність жувального апарату.

Серед можливих небажаних ефектів описані зниження сили жування, асиметрія усмішки, локальне западіння щік, парадоксальне випинання частини м’яза та зміни міміки.

Окрему увагу приділяють можливому впливу повторних ін’єкцій на кісткові структури нижньої щелепи. Деякі дослідження вказують на потенційні зміни кісткової тканини внаслідок тривалого зниження жувального навантаження, проте довгострокові наслідки для людини залишаються недостатньо визначеними.

Це ще один аргумент на користь обґрунтованого вибору показань, а не проведення процедури лише заради модного V-подібного контуру обличчя.

Як зменшити ризик небажаних естетичних змін?

Ключовий етап — комплексна анатомічна оцінка до процедури.

Що лікарю важливо оцінити перед корекцією:

1. Об’єм масетерів у спокої та під час стискання зубів, наявність справжньої м’язової гіпертрофії.

2. Якість шкіри, її еластичність та вираженість надлишку м’яких тканин.

3. Контур нижньої щелепи, наявність брилів і ступінь вікових змін.

4. Пропорції середньої та нижньої третин обличчя, можливий дефіцит об’єму.

5. Жувальну функцію, попередні ін’єкції та очікування пацієнта.

Якщо ботулінотерапія показана, важливо індивідуально визначити обсяг корекції, дотримуватися анатомічно обґрунтованої техніки та уникати необґрунтовано високих доз і надто частих повторних процедур.

Не менш важливо пояснити пацієнту, що зменшення масетерів не є методом підтяжки шкіри. Якщо основна скарга пов’язана з провисанням тканин, а не з м’язовою гіпертрофією, необхідно розглядати інші підходи до корекції.

Чи можна скоригувати брилі, якщо вони стали помітнішими після ботулінотерапії?

Насамперед необхідно з’ясувати причину змін.

Якщо погіршення контуру пов’язане переважно зі зменшенням об’єму масетерів, ситуація може частково покращуватися в міру відновлення їхньої активності. Однак терміни й повнота відновлення індивідуальні.

Якщо ж у пацієнта вже були виражені вікові зміни, повернення м’язового об’єму не обов’язково повністю усуне брилі.

Подальша тактика залежить від стану шкіри, розподілу жирової тканини, ступеня птозу та загальної анатомії обличчя. В окремих випадках можуть розглядатися методи покращення якості шкіри, корекція дефіциту об’єму або хірургічні методики.

Важливо не намагатися автоматично компенсувати провисання додатковим введенням філерів. Надмірна волюмізація може зробити нижню третину ще важчою.

Ботулінотерапія масетерів може бути ефективним інструментом естетичної корекції, особливо за наявності вираженої м’язової гіпертрофії.

Проте стрункіше обличчя не завжди означає молодший вигляд.

Зменшення об’єму жувальних м’язів може покращити пропорції в одного пацієнта та підкреслити вікові зміни в іншого.

Саме тому перед процедурою важливо оцінювати не лише силу та об’єм масетерів, а й стан шкіри, підтримувальних структур і м’яких тканин нижньої третини.

Головний принцип — коригувати не окремий м’яз, а оцінювати обличчя як єдину анатомічну систему. Адже мета естетичної медицини — не максимальне зменшення об’ємів, а збереження гармонійних пропорцій, природної міміки та функціональності.